Антимонопольна політика та механізм її реалізації
Функціонування ринкових відносин, основу яких становить багатоукладна економіка, передбачає створення рівних можливостей для суб’єктів господарської діяльності, а також їх конкуренцію, під якою розуміють змагання підприємців, коли їхні самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво товарів, яких потребує споживач. Антимонопольна діяльність — один із найважливіших видів регулювання підприємницької діяльності. У процесі розвитку підприємств і концентрації капіталу,як правило, виникає класична монополія, що з часом для усунення конкурентів іпідриває конкуренцію, створюючи загрозу існуванню самого ринку. Враховуючинегативні наслідки монополізму для розвитку економіки, країни з ринковимивідносинами застосовують правові засоби обмеження цього явища. Зазначенуфункцію взяла на себе держава, що є єдиним суб’єктом у системі ринковихвідносин, яка може реалізувати антимонопольні функції.
Програму вивчення дисципліни “ Антимонопольна політика і механізм її реалізації механізм її реалізації” побудовано на законодавстві України з економічної конкуренції, боротьби з монополізмом та недобросовісною конкуренцією як протиправний засіб досягнення неправомірних переваг у добросовісній конкуренції.
Дана дисципліна належить до переліку компонентів освітньо-наукової програми третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти зі спеціальності 051 "Економіка" до варіативної частини навчального плану дисциплін циклу спеціальної (професійної) підготовки (за вибором аспіранта).
Вступ до спеціальності "Економіка"
Державні програми соціально-економічного розвитку
Дисципліна " Державні програми
соціально-економічного розвитку
" досліджує програми соціально-економічного розвитку, їх цілі та пріоритети економічного і соціального
розвитку, засоби та шляхи їх досягнення, формування взаємоузгодженої і
комплексної системи заходів органів законодавчої і виконавчої влади, органів
місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розв'язання проблем
економічного і соціального розвитку, досягнення стабільного економічного
зростання, а також очікуваних зміни у
стані економіки та соціальної сфери.
Значне місце в дисципліні відведено основам методології досліджень, типології методів наукового пізнання, розкриттю основних способів і прийомів емпіричного та теоретичного рівнів дослідження, технології їх практичного використання у науковій діяльності.
Дисципліна " Державні програми соціально-економічного розвитку " з циклу дисциплін спеціальної (професійної) підготовки (за вибором аспіранта).
Інституціональна економіка
Дисципліна «Інституціональна економіка» є сучасним напрямом економічної теорії, що обґрунтовує цілісну систему наукових категорій, понять, моделей, методів дослідження та дозволяє більш повно та глибше відображати спеціальними економічними науками власні об'єкти та предмети досліджень, застосовувати нові методи наукового аналізу.
Варіативна навчальна дисципліна «Інституціональна економіка» є складовою циклу спеціальної (професійної) підготовки здобувачів третього рівня освіти та призначена для забезпечення індивідуалізації фахової підготовки.
Значне місце в дисципліні відведено виявленню закономірностей взаємодії інституційного середовища з економічною сферою, впливом інститутів на поведінку економічних агентів і форми господарської організації, уточненні моделей економічних процесів на основі введення в них інституційного фактора, аналізі інститутів як чинників економічної рівноваги та його динаміки на мікро - і макро – рівнях, розгляд проблеми виробництва інститутів через призму інституційного вибору, яке дозволить самостійно орієнтуватися в складних проблемах функціонування економіки та суспільства, прогнозувати соціально-економічні ситуації на різних рівнях поведінки господарюючих суб'єктів в умовах ринкової економіки.
МОНІТОРИНГ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ
Дисципліна «Моніторинг соціально-економічних процесів» дає відповідь на ряд запитань щодо здійснення моніторингу та оцінювання стратегій, програм чи проектів. Вона пояснює, чому регулярний та систематичний моніторинг, так само, як і періодичне та глибоке оцінювання, необхідні, оскільки можуть допомогти керівникові досягти максимального позитивного впливу на цільову групу чи ціле суспільство шляхом прийняття обґрунтованих і своєчасних рішень щодо спрямування ресурсів тощо. Дисципліна дає знання як планувати, здійснювати, а також інтегрувати моніторинг та оцінювання у діяльність щодо реалізації стратегії, програми чи проекту.
Організація і методика проведення наукових досліджень
Дисципліна «Організація і методика проведення наукових досліджень» розкриває особливості науково-дослідної роботи як головного джерела набуття, примноження, оновлення людських знань, продуктивної сили, що суттєво впливає на соціально-економічний розвиток країни; висвітлює найважливіші підходи до формування особистості вченого, оптимальної організації його праці.
Значне місце в дисципліні відведено основам методології досліджень, типології методів наукового пізнання, розкриттю основних способів і прийомів емпіричного та теоретичного рівнів дослідження, технології їх практичного використання у науковій діяльності.
Соціальна економіка
Суспільне усвідомлення цінності людського життя, важливості повноцінного та гармонійного розвитку кожної особистості, її фізичних, моральних і духовних здібностей, а також необхідності створення умов для самореалізації людського потенціалу вимагають від науки і органів виконавчої влади об'єктивного та своєчасного визначення основних стратегічних напрямів та пріоритетів соціального розвитку України. Соціальні пріоритети повинні бути в усіх ланках сучасних трансформаційних перетворень, у тому числі в інноваційно-інвестиційних процесах, структурних та інституційних зрушеннях, сучасній політиці регіонального розвитку. Результатом вивчення дисципліни є розуміння здобувачами вищої освіти теоретико-методологічних, методичних та практичних підходів до аналізу соціального розвитку, який проявляється у сукупності показників, що характеризують соціально-економічну політику держави.
Стратегічне управління людськими ресурсами
Стратегічне управління людськими ресурсами покликане сприяти забезпеченню відповідності організації вимогам конкурентного середовища, яке динамічно розвивається. На “макрорівні людські ресурси є одним з найважливіших джерел процвітання будь-якої компанії. На “макрорівні” людські ресурси можна розглядати як простір, в якому відбувається формування ринкових відносин. Якості окремих людей і їх спільнот стають визначальними чинниками розвитку та економічного зростання, забезпечуючи процеси відтворення на локальному, регіональному та загальнодержавному рівнях.
Метою
даної дисципліни є формування у аспірантів системи
теоретичних і прикладних знань у галузі стратегічного управління людськими ресурсами
сучасної організації з метою забезпечення її конкурентоспроможності в ринковому
середовищі.